село В'язове

      Село розташоване у 4-х км від Протопопівки, у лісі Мерчанського лісництва. Назву свою воно одержало від того, що розмістилося у В’язовому яру, де колись був ліс – в’язець. Першими  в цьому яру оселились чотири вільних козаки – брати на прізвище Бурда. Вони заснували с.В’язове. навколо В’язового був непрохідний ліс. У лісі водились вовки, лисиці, дикі кози, кабани, навіть були ведмеді.  Ведмедя, розповідають, піймали в урочищі Медвежого яру, тому це місце стало так називатися. У В’язовому була економія пана Ковалевськогг. Згодом тут була економія пана Біленького, який мав винокурню і корчму. Матір Бурди Іллі пан Ковалевський виміняв за собаку у іншого пана. Вище  В’язового, на північ, росли 3 ясени, їх ніхто не намагався зрубати, тому що в народі вважали це місце святим: бачили, як поблизу ясенів виходили ікона і хрест. Два брати зрубали два ясени і зразу померли. А вже третє дерево не наважувався зрубувати. І тільки за часів радянської влади його зрубали і відвезли до Вільшанської волості.(Записано зі слів мешканців с. В’язове Корнієнка Михайла Арсентьєвича -78р,Бурди Дениса -62р)

       Вище сказане про В’язове записав на прикінці 30-х років Гук Олександр Семенович, бувший в той час головою сільради.

        Час, коли виникло с. В’язове, нікому не відомий.  Село входило до складу Вільшанської волості. Прихожани були прописані до Миколаївської церкви у сл..Вільшани.  У 20-ті роки у В’язовому була організована банда, яка тут «господарювала». У 1927р в селі збудовано школу, яка як початкова школа працювала 45 років. У 1973 році її закрили  як малокомпетентну. У 1930р було організовано колгосп ім..Будьоного. З 1950 по 1979р – це була бригада колгоспу ім..Ілліча і відділ птахорадгоспу. У 1979р землі  В’язового передали Пересічанській птахофабриці і  приміщення були переобладнані під кролеферму.

         У верхів’ях  В’язневого яру розташоване село Горіхове (Христоси). До 1967р.село входило до складу Протопопівської сільської ради. До 1927р села Гуківка, Безруків, Скнарино, В’язове і Христоси входили до складу В’язово-Гуківської сільської ради.

          У літопису священників останній запис:» 1920р у липні, завдяки прихожанам, на їхні пожертвування купили великий дзвін вагою 49т. Дзвін – з евакуйованих Галійських дзвонів у м.Харкові. Сплачено  за нього 75000руб, а з доставкою і встановленням 120000руб.» Запис Гука А.С.:» 1921р була сильна посуха. Залишився в пам’яті цей рік як голодовка. Навесні майже не було сходів, весняні вітри зовсім висушили землю. Врожаю майже не було. Люди харчувались чим прийдеться. Хліб пекли з картоплею та жолудями, за хлібом їздили до Лебедина.

          У 20-ті роки селище Вільшани було районним центром. Секретарем Вільшанського райвиконкому бу Мартиненко Іван Іванович 1929-1930рр були роками  суцільної колективізації на  території Протопопівської сільської ради. ЇЇ головою в той час був Мартиненко Іван Петрович. На території  Протопопівської сільської ради були створені такі колгоспи:

Колгосп ім.Ілліча в с.Протопопівці,

Колгосп ім..Шевченка в с.Ярошівці,

Колгосп «Шлях до соціалізму» в с.Гуківці,

Колгосп «Перемога» в  в с.Терновій,

Колгосп ім..Будьоного в с.  В’язовому.

         По – різному люди ставились до участі в колективному господарстві. Були й такі, котрі  виступали проти колгоспного руху. Вони  були витіснені з громади. Але були й інші. Коли в с.Протопопівці ще не було організовано колгоспу, то Тищенко Яків Омелянович першим вступив до колгоспу ім..Шевченка в с.Ярошівці(1939р) працював у ньому бригадиром. Після окупації він став працювати у колгоспі ім..Ілліча (за місцем проживання). У 1950р колгоспи, що розміщені на території Протопопівської сільської ради, об’єднались в один колгосп ім.Ілліча. Колишні  колгоспи  стали бригадами. Першим головою збільшеного колгоспу був  Брехунченко  Феодосій Васильович, а потім Іванюта Олександр Федорович. У 1957-1958рр всі населені пункти сільської ради (за викл.с.Криворотівки, с.Христосів) і всі бригади колгоспу були електрифіковані. У 1967р – радіофіковані. У 1965р в результаті реорганізації Дергачівського району, територія сільської ради була приєднана до Богодухівського району. У 1972р, за проханням мешканців, Протопопівська  знову увійшла до складу Дергачівського району. Основною причиною було бажання були в одному районі з с.Вільшани. (Дергачівський район був знову відновлений у 1967р.) У 1969р колгосп ім..Ілліча був реорганізований в птахофабрику, а потім, в цьому ж році,- у птахорадгосп. На базі птахорадгоспу  у 1975р було розпочато будівництво птахо комплексу. У 1979р його будівництво закінчено. Створено виробничі об’єднання: птахорадгосп “Богодухівський», птахофабрики «Пересічанська», «Горьківська», « Люботинська», «Харківська» , «Охочанська».  Перший директор птахорадгоспу – Іванюта Олександр Федорович.  Олександр Федорович довгий час працював у с.Протопопівці. У довоєнні і повоєнні роки був агрономом у колгоспах на території  сільради. З 1951 по 1954рр – головою колгоспу ім..Ілліча.  З 1961 по 1969рр. – голова колгоспу, з 1969 по 1973рр – директор  птахорадгоспу. Він –гарний господар і керівник. За час роботи його у господарстві були збудовані тваринницькі приміщення, склади, адміністративні будівлі, теплиця, парник, ставок на Глодівському яру, цегляний завод, гараж, майстерні. Господарство посіло нове місце.  Посаджено садок на пл..12га. Підвищилась урожайність  сільськогосподарський культур. У 1965р ланка Мартиненко Ганни Іванівни одержала врожай зерна кукурудзи по 15,2 ц/га.

            У грудні 1996 року птахорадгосп «Богодухівський» був реорганізований у колективне сільськогосподарське підприємство (КСП). Його директором був обраний Сердюков Олександр Петрович, який з 1992 року працював директором птахорадгоспу «Богодухівський».